Зустріч поколінь
…тіні забутих пращурів …
Бабуся Параскєвія розказувала нам онукам як у ранійші часи київські
князі тікали від монгольсьої навали і зупанилися на землі яка їх
спасла і дали її звання Князі. Правда це чи ні ну у нас всіх з братом
Ярославом і сестрою Галиною на завжли залишилися ці оповідання
нашої коханої Бабусі яка молодою дівчиною першим голосом співала
у церкві соборі побудованої тутушніми князями. У кожні легенді
кажуть є крапля правди. Ми з братом Ярославом стараємось докопати
історичної правди. Але щоб би не говоривти вистачить подивитися на
ці дуби якім 500 або і більше років які гордо нагадують про складне
минуле княжної землі.
Сьогодні сучасний історичний підхід визнає ці землі як бувшу
територію Києвської Русі.
Князі, це по суті частина славного міста Любича Королівська, де
чоловік Бабусі Олександр Юринець був мером міста. За це він і
постраждав і прожив богато поків в Сибіру де був засланий
большевицькою владою. Після смерті Сталіна і великої амністії він
повернув вже хворим на рідню землю і я вперше як пяторічній
хлопець побачив свого дідуся.
Дідусь Олександр і Бабуся Параскевія часто розказували про Князі
і славетну церкву собор побудовану тутешніми князями.
G
Сьогодні я згадую мої обіцянкі моїм Дідусям а окремо мої Бабусі Параскевії що
прийде той день коли ми збережемо в польскому занепаді розвалюючись
церкву собор і відновимо скарб української церкви і культури на території
бувшої Київської Русі!
Тим ділом разом з братом Ярославом і сестрою Галиною з допомогою добрих
людей ми вже занимаємось.
Фрагмент спогадів брата Ярослава з поїздкі з Бабусію Параскевію в перше
після акції „Вісла“ яка кинула Бабусю далеко, далеко від рідної хати.
G
„У 1978 році коли Бабусі було 80 років у неї зявилося тількі одне
велике бажання, побачити знова через 40 років відсутності свою
рідню хату, хоча на одну мить.
G
Останні 40 років вписалося жорстоко в її життя, тортури
польськими солдатвми в Явожні, політична тюрма у Фордоні і
заслання над Балтийське море далеко, дуже далеко від рідної хати
де проживали сотні років її пащурі. Її старший брат Андрій Лунів
котрий друкував спільні праці з першим президентом України М.
Грушевським розписав генеалогічне дерево сім`ї до часів Київської
Русі. Про це розказувала брату Ігорю наша тета Бурачинська в
Чікаґо, з дому Лунів.
Бабуся частійше і частійше говорила про Князі, про церкву собор
де вона першим голосом співала у церковному хорі і я прйняв
рішення не зважаючи на похилі рокі сісти у машину і стрибнути у
рідні Князі. Бабуся дуже бажала помолитися у свої церкві, зайти на
могили Батьків і рідних і хоч раз може останній у житті надихатися
своїм княжним воздухом. І ми поїхали…
Перші свої крокі через 40 років вона спрямувала до Церкви… ну
тут залишилися лишень руїни.
G
І тут вже у церкві вона побачила своє небо, це княжне небо під якім
в свої молоді рокі так часто дивилися на зірки не знаючи яка
страшна доля записана на них.
G
Небо над церквою в Князях
G
Залишкі ікон у церкві на Князях
На стінах залишкі тих прекрасних ікон до яких вона так чисто
молилась надіючись на щасливе майбутне. Як вона тут
помилялась і чому? Настипні кроки вже бігом вели нас на
кладовище де похоронили Батьків, Дідисів і всіх пращурів за
останні сотні літ! Над могилами спокійно стоять охороняючи
покійних столітні дуби у формі тризуба якби знали кого тут
хоронили.
G
Дерево Тризуб поміж церквою а кладбищем на Князях
Я був тоді молодою людиною які було 22 років ну я богато шо
зрозумів для себе спостеріхаючи Бабусю яка шукала рідної хати…
ну її вже і не знайшла, вітер житєвий і час перекрив все і тількі
дорога яка вела біля хати нагадувала про місце існування.
G
Дорога на Князі…
Для мене це була жива лекція історії яку я бачив своїми очима і
старався зрозуміти її біль душі. Я теж у перше в свойому житті
побачив землю своїх пращурів. Я ніколи ранійше не бачив тільки
сили і посьмішки на обличі Бабусі і не успівав за нею бігати! Цей
день міг би бути сценаріем до фільму о людині яка тут народилася,
виросла, співала у церковному хорі і раптом життя зупинилося,
кинуло далеко, далеко від рідної хати і вона не спроможна була
повернутися. Я на завжди залишаюся дуже вдячний Бабусі за
поїздку на Князі! Потрібен і мені був час щоб все це
зрозуміти .Тепер кожного року буваю на Князях і у мене таке
відчуття якби я тут жив ранійше, все таке рідне“
G
Сьогодні з допомогою Фонду ім. І. Гука та других благодійних
структур почали ми зберігати церкву собор і кладбище і з
підтимкою європейських фондів будемо реставрувати скарби
української культури на території бувшої Києвської Русі.
G
Хай знова дзвони зазвучать біля церкви нагадаючи про Києвських
князів пращурів.
G G