«Посередині Тенетиськ на сільському горбочку стояла гарна дерев’яна церква Святого Великомученика Дмитрія. Наші християни підняли її до неба в 1754 році. П’ять років пізніше, побіля святині станула дзвіниця з трьома дзвонами. Дзвонили вони щонеділі, у свята і будні. Кликали на молитву, на Службу Божу. Прощали тих, кого односельчани відводили в останню путь. Звіщали вони про нещастя, горе, пожежу, розлив вод Солокії. Остерігали перед небезпекою, голосили, коли треба спішити з порятунком. В пору грози дзвонили і потугою цього голосу розбивали, розганяли чорні хмари над селом», – так тенетищанин Іван Гук описував церкву в Тенетиськах у книжці «Село над Солокією».

Освячення наріжного каменя майбутньої каплиці в Тенетиськах. Фото автора статті

Освячення наріжного каменя майбутньої каплиці в Тенетиськах. Фото автора статті

Сьогодні храм Святого Димитрія, який до 1947 р. служив для понад 1400 українців, не існує. Пo однобанній, триярусній дерев’яній споруді залишився тільки кам’яний фундамент. Церква збереглась би до нині, якби не «християнське» рішення римо-католицького пароха з сусідньої Любичі-Королівської в кінці 40-х років. Після війни була постійна нестача будівельних матеріалів, a дах римо-католицького любицького приходства терміново їх потребував. Тож парох, у рамках «екуменізму», поклав на його вівтар «ориґінальну» жертву – бляху, що покривала церкву в Тенетиськах. Це було початком руїни. Незабаром після «ремонту», селяни з сусідніх сіл, отримавши зелене світло від свого пастиря, завершили його бляшаний «екуменізм» на дахах своїх будинків. Отак осквернений храм протягом десятиліть існував тільки в «симбіозі» з пишною рослинністю природи Розтoччя. Остаточна «смерть» церкві настала в 90-ті роки минулого століття.
Здавалося, що храм у Тенетиськах розділить долю багатьох закерзонських церков. Але цього не сталося. Завдяки фондові ім. Івана Гука храм у Тенетиськах відроджується. На місці зруйнованої церкви нащадки вихідців з цієї території планують побудувати новy святиню.

Повний зміст статті: 11 вересня 2013